Bìol. Tvarin, 2017, Volume 19, Issue 1, pp. 54–58

ПОШИРЕННЯ КАЛІЦИВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ КОТІВ В УМОВАХ МЕГАПОЛІСУ

Т. Г. Козленко, В. В. Недосєков

tatiana188981@gmail.com

Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Героїв Оборони, 15, м. Київ, 03041, Україна

У статті викладено результати моніторингових досліджень з вивчення рівня поширення каліцивірозу котів та особливостей його прояву в умовах міста Київ за період 2012–2016 рр. Всього було клінічно обстежено 2085 тварин, з яких у 174 лабораторно виявлений вірус каліцивірозу котів. За результатами наших досліджень, найбільш схильні до захворювання безпородні коти — 36,2 %, тварини британської породи — 16,1 %, перської — 7,5 %, а також російський сфінкс — 20,1 %.

Найчастіше хворіють молоді тварини віком від 1 до 6 місяців (48,8 %). Найменшу частку хворих на каліцивіроз становлять дорослі тварини віком від 2-х років (6,9 %). Перебіг інфекції багато в чому залежить від умов утримання тварин. Гостро, з великим відсотком летальності, вона проходить у кошенят 2–6-місячного віку. У дорослих кішок, особливо за їх скупченого утримання, гострий перебіг хвороби часто переходить у латентний або хронічний.

Каліцивіроз у Києві виявляється практично цілий рік у вигляді ензоотій з весняними та осінніми підйомами цієї хвороби. Найбільшу кількість хворих тварин реєстрували в осінній період (37 %) та навесні (29 %).

Основною найбільш ранньою клінічною ознакою за гострого перебігу хвороби є серозний кон’юнктивіт (60 %) та риніт, за хронічного — катаральний трахеїт і бронхіт, а іноді — пневмонія (20 % тварин).

Подані результати досліджень дають можливість розширити наукові знання щодо ролі вірусу каліцивірозу кішок у виникненні масових захворювань у тварин, а також можуть бути використані при подальшому вивченні епізоотології вірусних інфекцій у кішок з метою вдосконалення лікувально-профілактичних заходів.

Ключові слова: КАЛІЦИВІРОЗ, КОТИ, ВИНИКНЕННЯ, ПОШИРЕННЯ, ПЕРЕБІГ, ІНФЕКЦІЯ, ВІРУС

1. Coutts A. J., Dawson S., Willoughby K., Gaskell R. M. Isolation of feline respiratory viruses from clinically healthy cats at UK cat shows. Veterinary Record, 1994, vol. 135, pp. 555–556.
2. Kozlenko T. G., Martiniuk O. G. Features of clinical manifestations of calicivirus infection in cats in Kyiv. Scientific reports National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, 2015, no. 6. Available at: http://nd.nubip.edu.ua/2015_6/21.pdf (in Ukrainian)
3. Krylov A. N. Biological properties of the pathogen Calicivirus infection of cats and to develop a method of diagnosis of the disease. Dr. agricultural sci. diss. Moscow, 2000, 298 p. (in Russian)
4. Makarov V., Nedosekov V., Buchatskiy L., Polischyuk S. Synanhtropization of animals in megapolisInternational scientific electronic journal Earth Bioresources and Quality of Life, 2012, no. 2. Available at: http://gchera-ejournal.nubip.edu.ua/index.php/ebql/article/view/14/pdf (in Ukrainian)
5. Pederson N. C., Hawkins K. F. Mechanisms of persistence of acute and chronic feline calicivirus infections in the face of vaccination. Veterinary Microbiology, l995, vol. 47, pp. 141–156.
6. Rahmanyna M. M., Ulasov V. I. Countermeasures in cattery, troubled by calicivirus. Veterinary practice, 2001, no. 2, pp. 32–40. (in Russian)

скачати повний текст статті в форматі PDF

Search