БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СТАНУ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ У ПАТОГЕНЕЗІ, ДІАГНОСТИЦІ ТА КОНТРОЛІ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕПАТОПАТІЇ СОБАК
Д. В. Морозенко, О. П. Тимошенко
У статті розглянуто питання патогенетичної та діагностичної ролі показників стану сполучної тканини за гепатопатії собак на основі визначення у сироватці крові вмісту глікопротеїнів, сіалових кислот, загальних хондроїтинсульфатів та фракцій глікозаміногліканів (хондроїтин-6-сульфат, хондроїтин-4-сульфат, гепарансульфат), а також рівня екскреції із сечею оксипроліну та уронових кислот. За гепатопатії в собак відбувається зростання вмісту в сироватці крові глікопротеїнів — на 80,6 %, сіалових кислот — на 62,7, хондроїтинсульфатів — на 97,9, загальних глікозаміногліканів — на 27,4 % за рахунок хондроїтин-6-сульфату, хондроїтин-4-сульфату і гепарансульфату. Рівень екскреції оксипроліну збільшується на 87,0, уронових кислот — на 39,2 %. З’ясовано, що зростання сполучнотканинних показників свідчить про розвиток фіброзу печінки у собак за гепатопатії, що підтверджується відсутністю повної нормалізації частини маркерів обміну колагену і протеогліканів після проведення лікування.
Ключові слова: біохімічні показники, сполучна тканина, собаки, гепатопатія, фіброз печінки, патогенез, діагностика, лікування
