ДОСЛІДЖЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ СЕРІЙ ЖИВОЇ ВАКЦИНИ ПРОТИ СИБІРКИ ТВАРИН ЗІ ШТАМУ UA–07 «АНТРАВАК» (ВПРОДОВЖ 18 МІСЯЦІВ ВІД ДАТИ ВИГОТОВЛЕННЯ)

: Перегляди: 769

Bìol. Tvarin, 2018, volume 20, issue 1, pp. 116–122

http://doi.org/10.15407/animbiol20.01.116

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ СЕРІЙ ЖИВОЇ ВАКЦИНИ ПРОТИ СИБІРКИ ТВАРИН ЗІ ШТАМУ UA–07 «АНТРАВАК» (ВПРОДОВЖ 18 МІСЯЦІВ ВІД ДАТИ ВИГОТОВЛЕННЯ)

І. О. Рубленко¹, В.Г. Скрипник²

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

¹Білоцерківський національний аграрний університет,
вул. Ставищанська, 126, м. Біла Церква, 09100, Україна

²Українська асоціація виробників і дистриб’юторів ветеринарних препаратів та кормових добавок,
вул. Васильківська, 16, м. Київ, 03040, Україна

Для профілактики сибірки розробляють різні вакцини. За кордоном використовують ліцензовану вакцину AVA, вакцину з авірулентного штаму Langzhou A16R, AVP, BioThrax тощо. У статті наведені результати досліджень щодо визначення стабільності експериментальної живої вакцини проти сибірки тварин зі штаму Bacillus anthracis UA–07 «Антравак».

Експериментальну вакцину серії 1 та 2 вивчали за показниками: зовнішній вигляд, наявність сторонніх домішок, масова частка гліцерину, pH, кількість живих спор, масова доля спор, контамінація, типовість росту, однорідність, морфологія, рухливість, капсулоутворення, нешкідливість, залишкова вірулентність, імуногенна активність, температура зберігання.

Встановлена стабільність показників якості вакцини серій 1 та 2 протягом досліджуваного періоду (через 6, 12 та 18 місяців із дня виготовлення). При дослідженні показників вакцини серії 1 було встановлено, що масова частка гліцерину сягає 29–31 %, рівень pH був у межах 7,5–7,7, кількість живих спор в 1 см³ — в межах 13,48–14,23 млн. Вакцина не викликала набряку або некрозу в місці введення; не спричиняла загибелі дослідних тварин, забезпечувала імунітет у 90 % тварин після експериментального зараження.

При дослідженні показників вакцини серії 2 було встановлено: відсутність сторонніх домішок, відсутність сторонньої бактеріальної та грибкової мікрофлори, масова частка гліцерину становила 28–29 %, pH — 7,35–7,5, 13,23–14,43 млн. живих спор в 1 см³, масова доля спор — 86–88 %, типовість росту на щільних середовищах, однорідність клітин, відповідність показників при вивченні морфологічних, тинкторіальних властивостей, серія вакцини імуногенна, нешкідлива, не викликала некрозу, набряку.

За результатами досліджень виявлено, що експериментальна вакцина проти сибірки тварин зі штаму Bacillus anthracis UA–07 «Антравак» серій 1 та 2, незалежно від температури зберігання, мала сталі показники якості.

Ключові слова: СИБІРКА, ВАКЦИНА, АНТРАВАК, BACILLUS ANTHRACIS, НЕШКІДЛИВІСТЬ, СПОРИ, ІМУНОГЕННІСТЬ, ТЕМПЕРАТУРА, ОДНОРІДНІСТЬ, СТАБІЛЬНІСТЬ

Berger T., Kassirer M., Aran A.A. Injectional anthrax — new presentation of an old disease. European communicable disease bulletin, 2014, vol. 19, no. 32. Available at: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25139073.
Centers for Disease Control and Prevention. Update: investigation of anthrax associated with intentional exposure and interim public health guidelines, October 2001.Morb Mortal Wkly Rep., 2001, no. 50, рр. 889–893.
Centers for Disease Control and Prevention. Human anthrax associated with an epizootic among livestock North Dakota, 2000. Morb. Mortal Wkly. Rep., 2001, no.50, рp. 677–680. Available at: https://www.cdc.gov/mmwr/preview/mmwrhtml/mm5032a1.htm.
Cote C. K., Kaatz L., Reinhardt J. Characterization of a multi-component anthrax vaccine designed to target the initial stages of infection as well as to xaemia. Journal of Medical Microbiology, 2012, no. 61, рр. 1380–1392. https://doi.org/10.1099/jmm.0.045393-0
Gerberding J. L., Hughes J. M., Koplan J. P. Bioterrorism preparedness and response: clinicians and public health agencies as essential partners.JAMA, 2002, no. 287, рр.898–900.
Inglesby T. V., Henderson D. A., Bartlett J. G., Ascher M. S., Eitzen E., Friedlander A. M. Anthrax as a biological weapon: medical and public health management. JAMA, 1999, no. 281, рр. 1735–1745.
Inglesby T. V, O’Toole T., Henderson D. A., Bartlett J. G., Ascher M. S., Eitzen E. Anthrax as a biological weapon, 2002: updated recommendations for management. JAMA, 2002, no. 287, рр. 2236–2252.
Laws T. R., Kuchuloria T., Chitadze N. A Comparison of the Adaptive Immune Response between Recovered Anthrax Patients and Individuals Receiving Three Different Anthrax Vaccines. PLOS ONE, 2016, vol. 11, no. 3: e0148713. Available at: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4805272. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0148713
OvsyannikovaI. G., Pankratz V. S., Vierkant R. A. Human Leukocyte Antigens and Cellular Immune Responses to Anthrax Vaccine Adsorbed. Infect Immun., 2013, vol. 81, no. 7, рр. 2584–2591. https://doi.org/10.1128/IAI.00269-13
Rublenko I. O., Skrypnyk V. G. Analysis of the data of epizootic outbreaks of anthrax on the territory of Ukraine (1994–2016). Scientific Herald of Veterinary Medicine, Bila Tserkva National Agrarian University, 2016, vol. 1, no. 127. pp. 87–95. (in Ukrainian)
Webb G. F., Blaser M. J. Mailborne transmission of anthrax: modeling and implications. Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 2002, no. 99, рр. 7027–7032.

скачати повний текст статті в форматі PDF

Архів

Search