МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШЕТЛЕНДСЬКИХ ПОНІ З ВИКОРИСТАННЯМ МІКРОСАТЕЛІТНИХ ЛОКУСІВ ДНК
О. В. Мельник, В. Г. Спиридонов, В. В. Дзіцюк, С. А. Осадчий
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Україна, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, 03041
Метою роботи було проведення генетичного аналізу 12 голів шетлендських поні з відомим родоводом за мікросателітними локусами ДНК для індивідуальної ідентифікації, підтвердження достовірності походження і популяційно-генетичної характеристики обраного поголів’я. Для проведення дослідження використовували геномну ДНК, виділену з цільної крові. Полімеразну ланцюгову реакцію проводили за 7 мікросателітними локусами ДНК (HTG04, HTG06, HMS06, HMS02, AHT04, ASB17, ASB23), рекомендованими Міжнародним товариством генетики тварин (ISAG). Продукти ампліфікації денатурували формамідом та розділяли шляхом електрофорезу на генетичному аналізаторі. У результаті досліджень було ідентифіковано 37 алелів. Кількість виявлених алелів на локус коливалася від 4 (HTG06) до 7 (ASB23) і в середньому становила 5,29. Середнє значення фактичної гетерозиготності (0,619) виявилося меншим за теоретично очікувану (0,723), що свідчить про переважання у досліджуваній групі тварин гомозиготних генотипів. Незважаючи на те, що всі аналізовані локуси були поліморфними (PIC>0,550), найбільш поліморфним виявився локус ASB23 (0,812). У свою чергу, локус HMS02 мав найменше значення індексу поліморфізму (0,589). Комбінована вірогідність виключення випадкового збігу алелів становила 99,04 %. Проведений генетичний аналіз засвідчив ефективність використання обраних мікросателітних локусів ДНК для індивідуальної ідентифікації, підтвердження достовірності походження та популяційно-генетичної характеристики шетлендських поні. В подальшому перспективним є дослідження більшої кількості поні цієї породи за додатковими локусами мікросателітної ДНК.
Ключові слова: ШЕТЛЕНДСЬКІ ПОНІ, МІКРОСАТЕЛІТИ, ГЕНЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ, ПОЛІМОРФІЗМ, ПОЛІМЕРАЗНА ЛАНЦЮГОВА РЕАКЦІЯ, ГЕТЕРОЗИГОТНІСТЬ, ЧАСТОТИ АЛЕЛІВ
