Bìol. Tvarin. 2020; 22 (2): 15–19.
Received 02.05.2020 ▪ Accepted 01.06.2020 ▪ Published online 01.07.2020

Вплив одноразового перорального введення щурам асоціату таурин-декстрин на концентрацію амінокислот у плазмі крові

Р. Д. Остапів1,2, О. І. Лукащук1,2, В. Я. Самарик3, М. І. Нагорняк3, С. М. Варваренко3

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

1Львівський національний університет імені Івана Франка,
вул. Університетська, 1, м. Львів, 79007, Україна

2Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок,
вул. Донецька, 11, м. Львів, 79019, Україна

3Національний університет «Львівська політехніка»,
вул. Степана Бандери, 12, м. Львів, 79013, Україна

Метою роботи було дослідити здатність декстринових частинок різних розмірів, модифікованих N-стеориїлглутаміновою кислотою, підвищувати транспорт таурину в плазму крові щурів. Для досягнення мети щурів лінії Wistar масою 240–260 г розділили на контрольну і чотири дослідні групи. Щурам контрольної групи одноразово перорально вводили воду, щурам першої (І) експериментальної групи — водний розчин таурину дозою 100 мг/кг, другої (ІІ) та третьої (ІІІ) — розчин асоціату таурин-декстрин з розмірами часточок 60–90 та 500–800 нм відповідно, в яких доза таурину була 100 мг/кг; четвертої (IV) — тільки декстрин. Через 30 хвилин після введення діючих речовин щурів декапітували та брали кров. Осаджували форменні елементи крові та протеїни і проводили дериватизацію 1-флуоро-2,4-динітробензеном. Вільні амінокислоти плазми крові розділяли на рідинному хроматографі Dionex Ultimate 3000, оснащеному спектрофотометричним детектором, хроматографічною колоною Luna C18 (2) 250×4,6 мм за градієнтного типу елюювання. Встановлено, що у плазмі крові щурів І та ІІІ дослідних груп вміст таурину на 33,8% вищий, ніж у контролі. Пероральне введення асоціату таурин-декстрин з часточками 60–90 нм збільшує вміст таурину на 62,6% порівняно з контролем і на 21,6% порівняно з І та ІІІ експериментальними групами, що вказує на ефективний транспорт таурину декстрину лише з часточками 60–90 нм. Зареєстровано, що введення як таурину, так і асоціату таурин-декстрин знижувало концентрацію глутаміну, метіоніну, лізину, аланіну, фенілаланіну та гістидину. Причиною зменшення вмісту останніх двох амінокислот був не тільки таурин, але й сам транспортер. За введення тільки транспортеру знижується концентрація аспарагіну, а вміст аргініну, навпаки, зростає. У І експериментальній групі знижується концентрація аспарагінової кислоти та серину, а в ІІ — валіну, лейцину та триптофану, у ІІІ — глутамінова кислота. Вміст гліцину зростає у ІІ експериментальній групі, а концентрація орнітину у всіх групах, крім ІІІ, порівняно з контролем. Отже, модифікований декстрин з розміром частинок 60–90 нм підвищує транспорт таурину в кров.

Ключові слова: декстрин, N-стеориїлглутамінова кислота, транспортер, таурин, амінокислоти, високоефективна рідинна хроматографія

  1. Chan CY, Sun HS, Shah SM, Agovic MS, Friedman E, Banerjee SP. Modes of direct modulation by taurine of the glutamate NMDA receptor in rat cortex. Neuropharmacology and analgesia. 2014; 728: 167–175. https://doi.org/10.1016/j.ejphar.2014.01.025
  2. Hansen SH, Andersen ML, Birkedal H, Cornett C, Wibrand F. The important role of taurine in oxidative metabolism. Adv. Exp. Med. Biol. 2006; 583: 129–135. https://doi.org/10.1007/978-0-387-33504-9_13
  3. Hansen SH, Andersen ML, Cornett Cl, Gradinaru R, Grunnet N. A role for taurine in mitochondrial function. Journal of Biomedical Science. 2010; 17 (1): S23. https://doi.org/10.1186/1423-0127-17-S1-S23
  4. Heller-Stilb B, van Roeyen Cl, Rascher K, Hartwig HG, Huth A, Seeliger MW, Warskulat U, Häussinger D. Disruption of the taurine transporter gene (taut) leads to retinal degeneration in mice. FJ Express Summaries. 2002; 16 (2): 1–18. https://doi.org/10.1096/fj.01-0691fje
  5. Huxtable RJ. Physiological actions of taurine. Physiol. Rev. 1992; 72 (1): 101–163. https://doi.org/10.1152/physrev.1992.72.1.101
  6. Lajtha A. (ed). Handbook of neurochemistry and molecular neurobiology. Springer US (USA), 2007: 418 p. ISBN 978-0-387-30342-0.
  7. Nagornyak M, Figurka N, Samaryk V, Varvarenko S, Ferens M, Oleksa V. Modification of polysaccharides by N-derivates of glutamic acid using Steglich reaction. Chemistry and Chemical Technology. 2016; 10: 23–27. https://doi.org/10.23939/chcht10.04.423
  8. Nelson DL, Cox MM. Lehninger Principles of biochemistry. 5th ed. New York, WH Freeman and company. 2011: 1282 p. ISBN 978-1-4292-3414-6. Available at: https://www.researchgate.net/publication/48376766_Lehninger_Principles_of_Biochemistry
  9. Nielsen CU, Bjerg M, Ulaganathan N, Holm R. Oral and intravenous pharmacokinetics of taurine in sprague dawley rats: the influence of dose and the possible involvement of the proton coupled amino acid transporter, PAT1, in oral taurine absorption. Physiol. Rep. 2017; 19 (5): e13467. https://doi.org/10.14814/phy2.13467
  10. Ribeiro RA, Bonfleur ML, Amaral AG. Vanzela EC, Rocco SA, Boschero AC, Carneiro EM. Taurine supplementation enhances nutrient-induced insulin secretion in pancreatic mice islets. Diabetes Metabolism. Research and Reviews. 2009; 25 (4): 370–379. https://doi.org/10.1002/dmrr.959
  11. Toyoka T. Modern Derivatization Methods for Separation Sciences. New York, John Wiley and sons. 1999: 303 p. ISBN 978-0-4719-8364-4.
  12. Yokogoshi H, Wurtman RJ. Meal composition and plasma amino acid ratios: effect of various proteins or carbohydrates, and of various protein concentrations. Metabolism. 1986; 35 (9): 837–842. https://doi.org/10.1016/0026-0495(86)90225-8

gslogo

ICLOGO

cr

nbuv

ouci0

WorldCat Logo

oa

Search