ПОКАЗНИКИ БІЛКОВОГО ОБМІНУ І ВМІСТ ТИРЕОЇДНИХ ГОРМОНІВ У КРОВІ ВІВЦЕМАТОК ТА ЇХ МОЛОЧНІСТЬ ЗА УМОВ ВИКОРИСТАННЯ ПІДВИЩЕНИХ РІВНІВ МІНЕРАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (S, I, Zn, Cu, Co) І ФІЛЬТРОПЕРЛІТУ У РАЦІОНАХ
Н. П. Сидір, П. В. Стапай
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Інститут біології тварин НААН, Україна, 79034, м. Львів, вул. В. Стуса, 38
У статті представлені результати досліджень показників білкового обміну, вмісту тиреоїдних гормонів у крові вівцематок і їх молочність при використанні у раціонах підвищених рівнів на 20 % від існуючих норм мінеральних елементів (S, I, Zn, Cu, Co) та жирової добавки у складі фільтроперліту.
Дослідження проведено на трьох групах повновікових вівцематок аналогів породи прекос. Контрольна група отримувала основний раціон, збалансований за існуючими нормами годівлі. На основі фактичних даних, отриманих хімічним аналізом кормів, встановлено нестачу окремих мінеральних елементів у раціоні тварин, а саме Cульфуру, Цинку, Купруму та Йоду. Нестачу цих елементів у раціоні тварин контрольної групи доводили до норми за рахунок мінеральних солей, зокрема глауберової солі, сірчанокислого цинку, вуглекислої міді та йодистого калію. Тваринам першої дослідної групи до складу основного раціону включено суміш цих мінеральних елементів (а також кобальт) на 20 % вище норми. Тваринам другої дослідної групи згодовували суміш вищевказаних елементів, як і тваринам першої дослідної групи, та фільтроперліт з розрахунку 50 г/гол./добу. Дослід проведено у зимово-стійловий період, тривалість досліду — 92 доби.
Встановлено, що включення до основного раціону лактуючих вівцематок S, I, Zn, Cu, Co більше на 20 % від існуючих норм, а також суміші цих мінеральних елементів і жирової добавки у складі фільтроперліту позитивно позначилося на показниках білкового обміну та стані щитоподібної залози, що призвело до збільшення їх молочності. Зокрема, середньодобові прирости живої маси ягнят у першій дослідній групі збільшились на 7,6 %, а у другій дослідній — на 10,2 % у порівнянні з ягнятами контрольної групи. Вміст загального білка у крові тварин першої дослідної групи збільшився на 12,44 % (P<0,001), а другої — на 28,2 % (P<0,001) в порівнянні з контрольною групою тварин, у крові яких рівень загального білка був на нижній межі. Збільшення загального білка у крові вівцематок дослідних груп відбувалося лише за рахунок альбумінів, оскільки фракція глобулінів у крові тварин дослідних груп мала тенденцію до зменшення, зокрема за рахунок γ-фракції. У крові тварин дослідних груп зростала активність ензимів переамінування, а особливо аспартатамінотрансферази на 16,8 % (P<0,02).
Одним із механізмів підвищення молочності вівцематок під впливом застосовних чинників, можливо, є підвищення рівня тиреоїдних гормонів до фізіологічної норми. Зокрема, вміст гормону трийодтироніну (Т3) у крові тварин першої дослідної групи збільшився на 50,0 % (P<0,01), а другої групи — на 68,3 % (P<0,01). Аналогічні зміни спостерігалися і стосовно тироксину (Т4). У першій дослідній групі вміст цього гормону збільшився на 39,4 % (P<0,001), а у другій — на 47,9 % (P<0,001) у порівнянні з контрольною групою тварин. Зроблено висновок про те, що у раціонах лактуючих вівцематок слід збільшувати вміст S, I, Zn, Cu, і Co на 20 % більше від існуючих норм, а також балансувати раціони за вмістом у ньому жиру.
Ключові слова: ВІВЦЕМАТКИ, КРОВ, БІЛКИ, ТИРОКСИН, ТРИЙОДТИРОНІН, ЙОД, СУЛЬФУР, КУПРУМ, ЦИНК, КОБАЛЬТ, ФІЛЬТРОПЕРЛІТ
