Bìol. Tvarin, 2017, Volume 19, Issue 1, pp. 29–36
http://doi.org/10.15407/animbiol19.01.029
ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИТОТОКСИЧНОСТІ КОМПЛЕКСІВ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ З ПОЛІМЕРНИМИ НАНОНОСІЯМИ
В. В. Влізло1, Д. Д. Остапів2, Б. О. Чех2, М. І. Нагорняк3, В. В. Олекса3
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
1Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН,
вул. Грушевського,5, с.Оброшино, Пустомитівський р-н, Львівська обл., 81115, Україна
2Інститут біології тварин НААН,
вул. В. Стуса, 38, м. Львів, 79034, Україна
3Національний університет «Львівська політехніка»,
пл. Св. Юра, 2, м. Львів, 79013, Україна
У роботі представлено результати дослідження цитотоксичності комплексів мікроелементів (Fe, Zn, Cu, Mn) у складі нанополімеру-транспортеру на основі псевдоамінокислот (поліоксиетиленових похідних глутамінової кислоти).
Для виготовлення нанополімеру використовували поліоксиетиленові N-похідні глютамінової кислоти з молекулярною масою поліоксиетиленового фрагменту 400, 600 та 1500Да. Їх з’єднували з водними розчинами солей мікроелементів (СuSO4•5H2O, MnSO4• H2O, ZnCl2, Fe(NH4)2(SO4)2•6H2O). Один грам комплексу полімеру з мікроелементами містив: Феруму — 0,03–0,05 ммоль, Цинку — 0,0319 ммоль, Мангану — 0,0359 ммоль, Купруму — 0,0222 ммоль. Для оцінювання цитотоксичності комплексів мікроелементів у складі полімерів-транспортерів на основі псевдоамінокислот використовували тест-об’єкт — сперму бугаїв. Сперму, розріджену лактозо-жовтково-гліцериновим розріджувачем, ділили на чотири частини: одну контрольну — без додавання та три дослідні — з додаванням мікроелементів у складі полімеру-транспортера в кількості 0,01, 0,05 і 0,1 мл розчину комплексу. У контрольних і дослідних зразках розрідженої сперми визначали виживання сперміїв, споживання ними кисню, відновну здатність і активність сукцинатдегідрогенази (СДГ).
Встановлено, що комплекси мікроелементів (Fe, Zn, Cu, Mn) у складі полімерів-транспортерів на основі псевдоамінокислот у дозі 0,01 мл не впливають на інтенсивність окиснювальних процесів клітин (сперміїв), а в дозах 0,05 і 0,1 мл — знижують її. Відповідно, дихальна активність і відновна здатність сперми також не змінюється за дії 0,01 мл вмісту препарату, проте зростання дози спричиняє негативний вплив на ці показники. Найвищий рівень негативної кореляції (η = –0,769) між вмістом полімеру-транспортера на основі псевдополіамінокислот і активністю ензиму дихального ланцюга мітохондрій СДГ виявляється за збільшення доз Cu-поліоксиетиленової N-похідної глутамінової кислоти до 0,1 мл. Високі дози (0,05 і 0,1 мл) комплексів мікроелементів нанополімеру-транспортеру в культурі клітин характеризуються цитотоксичним впливом на фізіологічні параметри клітин (виживання сперміїв), а низькі (0,01 мл) не мають цитотоксичної дії.
Ключові слова: НАНОПОЛІМЕРИ-ТРАНСПОРТЕРИ, МІКРОЕЛЕМЕНТИ (Fe, Zn, Cu, Mn), ПСЕВДОАМІНОКИСЛОТИ, ЦИТОТОКСИЧНІСТЬ