ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗАРАЖЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЩУРІВ МЕТАЦЕРКАРІЯМИ ТРЕМАТОДИ PARACOENOGONIMUS OVATUS (TREMATODA, CYATHOCOTYLIDAE)
С. Л. Гончаров1, Н. М. Сорока2
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
1Миколаївська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини,
вул. Луначарського, 2а, м. Миколаїв, 54003, Україна
2Національний університет біоресурсів і природокористування України,
вул. Полковника Потєхіна, 16, м. Київ, 03041, Україна
У статті подано результати дослідження можливості трематоди Paracoenogonimus ovatus (Katsurada, 1914) інвазувати неспецифічного хазяїна — лабораторного щура. Встановлення здатності трематоди P. оvatus інвазувати ссавців дає можливість сформувати загальне уявлення про ризики зараження домашніх та диких тварин, а також людини під час споживання риби та продуктів з неї, які пройшли недостатню кулінарну та термічну обробку.
Попередньо сформованим групам піддослідних тварин згодовували життєздатні матацеркарії трематоди P. оvatus, які заздалегідь вилучали разом з невеликою кількістю м’язової тканини, відібраної від щуки звичайної (Esox lucius). Групи дослідних тварин формували за принципом аналогів. Тваринам згодовували чітко визначену кількість паразитів — по 100 цист кожному щуру першої та другої груп; третя група була сформована як контрольна. Тварин досліджували через 20 діб (І група) і на 30-ту добу (ІІ група). На розтині виявляли статевозрілі особини досліджуваної трематоди — P. оvatus, які були нерівномірно розподілені вздовж шлунково-кишкового тракту.
У результаті досліду встановлено можливість трематоди інвазувати та розвиватись до статевозрілої форми в організмі ссавця. Водночас варто зазначити, що при експериментальному інвазуванні метацеркаріями щурів у декількох тварин було встановлено симптоми, які, вочевидь, були зумовлені патологічним впливом личинок трематоди. За результатами досліджень можна зробити висновок, що зі збільшенням терміну перебування трематоди в організмі ссавця інтенсивність інвазії знижується: у другій групі щурів, порівняно з першою, вона була меншою у2,3 разу.
Ключові слова: ТРЕМАТОДА, МАРИТА, PARACOENOGONIMUS OVATUS, МЕТАЦЕРКАРІЇ, ЛАБОРАТОРНІ ЩУРІ, ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ЗАРАЖЕННЯ